Який він, звір всередині тебе?

Як я вважаю, не буває чогось чисто "білого", так само, як і чогось чисто "чорного". В кожному з нас є як світла, так і темна сторона. У другій книзі своєї книжкової серії "Напівлихий"(чи трилогії, хто його знає) Саллі Грін притримувалась тієї ж думки, що і я. Здається, це і є головною темою всього твору в цілому. 

У "Напівдикому" ми дізнаємось подальшу історію Натана, чорно-білого відьмака, що перебуває в бігах через своє напівчорне походження. Протягом другої книги, головний персонаж намагається вирішити проблеми, які постали перед ним іще в "Напівлихому". Але, натомість, замість зменшення їх кількості, Натан отримує іще один "подарунок". Виявляється, він більше схожий на свого батька, аніж хлопцю цього хотілося б. Спойлерити нічого не хочу і не буду:) 

Перше, що припало мені до душі у "Напівдикому" - це стиль написання. Не можна не похвалити також і перекладача. Робота виконана ювелірно. Люблю такі якісні переклади. Стиль самої Саллі Грін чудово передано В. Морозовим. 

Друге, що не могло не звернути мою увагу - це оригінальність. Сюжет набуває досить очікуваних поворотів велику частину історії. Але саме тоді, коли здається, що знаєш уже все, авторка "підсолоджує" нам життя такими плот-твістами, що усі події просто не вкладуються в голові! 

Отож, "Напівдикий" - це, поки що, єдина книга, прочитана мною за цей рік, що отримує від мене 10/10. Дуже раджу вам приступити до другої частини серії, бо, повірте, вона варта вашого часу. А якщо ви досі не читали "Напівлихого", то чому б не влаштувати міні-марафон і прочитати дві книги за раз?

Усім хорошого читання і гарного настрою:)