Історія дівчинки, що руйнувала імперію

   

  Я і подумати не могла, що нова книга Зірки Мензатюк "Як Я Руйнувала Імперію" таки потрапить у мої загребущі руки. Я увесь час проходила провз неї в магазині, і, скажу чесно, про придбання серйозно не задумувалась. Але, коли на День Незалежності України я знову "зустріла" її на поличках, то зрозуміла, що не купити  - гріх, та ще й у такий важливий для держави день. 

       Братись за "...Імперію" я одразу не хотіла. Окрім того, у шафі стояв недочитаний Володар Перснів, а почати іще одну історію було б просто дурницею з мого боку. Та Ленін на кульках глипав на мене, і тому я все ж таки почала читати, про що жодного разу не пожалкувала.

         Книга висвітлює події  перед розпадом СССР- час революцій та протестів. Але авторка вирішила розповісти про це у незвичайній для нас формі- очима дівчинки-підлітка Ярини, що живе у Києві, але своє літо проводить у селі в домі баби та діда. 

          Почну з того, що мені сподобалось. Авторка пише сучасною, зрозумілою мовою. Деякі слова, які можуть здатись незрозумілими, пояснені внизу. Я сама знаю дітей, які без поняття що таке КГБ. Надзвичайно вподобала персонажів. 

          Невгамовна Півоня, я думаю, нагадає усім дівчатам їхніх кращих подружок. 

"У цьому вся Півоня. Вона вбачала любовні шури-мури навіть там, де ними ані пахло."

Хоча пізніше ми бачимо, що у "жартах є частина правди", та Ігрек таки небайдужий до нашої Яринки(що не є страхітливим спойлером, бо це зрозуміло відразу).
             Оскільки я вже заговорила про Ігрека, про нього й продовжу. Цей персонаж сподобався мені іще з першої хвилини нашої з ним зустрічі. Чомусь, саме таких героїв я люблю більше всього- працелюбивих, кумедних і хитрющих. Тих, хто прийде на допомогу у скруті. Про таких друзів можна лише мріяти. І хоча він таки трохи "вар`ят", як полюбляє казати Півоня, але, будьмо чесними, майже всі хлопці такі.
             Ніночка(вона ж Тракторуся або Нінель) стала для мене прямим доказом того, що думка дітей залежить від думки батьків. А ще того, що не завжди зразкові діти-зразкові люди, хоча б як дивно це не звучало.
           Не можна не згадати про Орисю і Василя- людей, завдяки яким інші почали "вставати з колін". 

"Я тільки скажу, що едельвейс зробив своє"

Хто зна, може то зробив і не едельвейс, а просто прагнення до свободи, що об`єднало двох молодих та небайдужих до долі Батьківщини людей.

           Не буту тягнути Пуму(яка також відіграла неабияку роль) за хвоста і перейду до найголовнішого у цій чудовій книзі. Для мене головною думкою стала боротьба людей з несправедливістю, що є дуже актуальним у наші непрості часи. Можна запросто провести паралелі між подіями  30 листопада та зібранням жінок біля церкви, яку ніхто не хотів відчиняти. Людей намагаються розігнати, але вони не відступлять. Хіба зараз відбувається не те ж саме. Також у книзі показано, що дітям не "по кумполу". Їх справді непокоїть усе, що відбувається. Адже сьогодні ти- донька, а завтра- сирота.

          Я могла б точити ляси ще скільки завгодно, але скажу лише те, що "...Імперію" треба прочитати всім: дорослим та дітям. Комусь вона нагадає ті часи, комусь дасть відповіді на запитання, які у класі історії не піднімають. Тому, буду об`єктивною і дам цій книзі 9.5/10 . Мені не вистачило епілогу. Але це дрібничка, яка не впливає на мою думку про книгу в цілому.


         Усім хороших книг!