Життя зі смаком кардамону

     

 Книга польської письменниці Йоанни Ягелло з поетичною назвою "Кава З Кардамоном" стала для мене приємним і надзвичайно цікавим початком знайомства із творами польських прозаїків. Я прагнула відкласти цю книгу до "холодних" часів, але, як бачите, не судилося... Скажу лише одне- цей твір краще сприймається за чашкою кави або чаю та з дощем, що пиріщить у шибку. 

        Історія п'ятнадцятирічної Лінки(повне ім'я-Халіна)- це розповідь про те, якими можуть бути дівчата її віку. Непосидючими і допитливими, лінивими і талановитими. Мабуть, я не одна знайшла в Лінці якусь частинку себе.

         Головна героїня живе із матір'ю, яка ніколи не приділяє їй уваги, вітчимом, що страшенно турбується за дружину, та молодшим братиком Каєм, який ще навіть не ходить до школи. Дівчина почуває себе покинутою, і єдине, що приносить їй справжнє задоволення- фотографія. 

         Наталія- краща подруга Лінки. Вона завжди підтримає Халіну, порадить, як зробити краще, хоча, як ми бачимо пізніше, кожен має різні визначення цього слова. Саме вона знайомить нашу Ліну із Адріаном, своїм двоюрідним братом.

         Адріан, мені здається, - це просто ідеал будь-якої дівчини. Високий, талановитий художник, до якого біжить Халіна щоразу, як тільки виникає якась проблема. Проте, є одне "але"... Дівчина ставиться до нього лише як до друга, якому можна довірити усі свої секрети та попити кави з кардамоном у затишному кафе "Оксамит".

"- Я собі подумала, що така дружба рідко зустрічається.

- Тобто яка?

- Ну, така, як у нас.

- Авжеж,- Адріан помітно засмутився. - Маєш рацію. Справді, така дружба - це рідкість."

        У книзі, окрім лінії першого кохання та дружби, існує іще одна тема - сімейна таємниця, яку, власне, Ви очікуватимете іще з першої появи нашої любої матусі. Лінка, яка захоплюється детективами, не може сидіти склавши руки, і намагається розібратись у всьому, що від неї приховували стільки років. А розплутувати клубок ми будемо одночасно з дівчиною, хоча, розгадка буде вельми очікуваною, і скажу чесно, що я не могла зрозуміти, як Халіна одразу про це не здогадалась. Чи, може, це я перечитала Агату Крісті?

        Авторка вводить ще багато персонажів, але про них я розповідати не буду, нехай це                 залишиться інтригою...

                                                    

        Книга, радше, підліткова, але читати її можна усім. Навіть батькам, аби краще порозумітись із дітьми. Історія мені страшенно сподобалася, тому, якби я оцінювала книжку по тому, скільки емоцій вона залишила по собі, то я б поставила усі 10. Але, якщо судити по оригінальності, якості написання та підбору персонажів у цілому, то це десь приблизно 8.5/10. Чомусь, я люблю ці половинки...

          До речі, у книги є сіквел під назвою "Шоколад Із Чилі". Якщо Ви вподобали Лінку та її "оточення", то продовження чекає на Вас :)

          Усім хороших книг!

       

Історія дівчинки, що руйнувала імперію

   

  Я і подумати не могла, що нова книга Зірки Мензатюк "Як Я Руйнувала Імперію" таки потрапить у мої загребущі руки. Я увесь час проходила провз неї в магазині, і, скажу чесно, про придбання серйозно не задумувалась. Але, коли на День Незалежності України я знову "зустріла" її на поличках, то зрозуміла, що не купити  - гріх, та ще й у такий важливий для держави день. 

       Братись за "...Імперію" я одразу не хотіла. Окрім того, у шафі стояв недочитаний Володар Перснів, а почати іще одну історію було б просто дурницею з мого боку. Та Ленін на кульках глипав на мене, і тому я все ж таки почала читати, про що жодного разу не пожалкувала.

         Книга висвітлює події  перед розпадом СССР- час революцій та протестів. Але авторка вирішила розповісти про це у незвичайній для нас формі- очима дівчинки-підлітка Ярини, що живе у Києві, але своє літо проводить у селі в домі баби та діда. 

          Почну з того, що мені сподобалось. Авторка пише сучасною, зрозумілою мовою. Деякі слова, які можуть здатись незрозумілими, пояснені внизу. Я сама знаю дітей, які без поняття що таке КГБ. Надзвичайно вподобала персонажів. 

          Невгамовна Півоня, я думаю, нагадає усім дівчатам їхніх кращих подружок. 

"У цьому вся Півоня. Вона вбачала любовні шури-мури навіть там, де ними ані пахло."

Хоча пізніше ми бачимо, що у "жартах є частина правди", та Ігрек таки небайдужий до нашої Яринки(що не є страхітливим спойлером, бо це зрозуміло відразу).
             Оскільки я вже заговорила про Ігрека, про нього й продовжу. Цей персонаж сподобався мені іще з першої хвилини нашої з ним зустрічі. Чомусь, саме таких героїв я люблю більше всього- працелюбивих, кумедних і хитрющих. Тих, хто прийде на допомогу у скруті. Про таких друзів можна лише мріяти. І хоча він таки трохи "вар`ят", як полюбляє казати Півоня, але, будьмо чесними, майже всі хлопці такі.
             Ніночка(вона ж Тракторуся або Нінель) стала для мене прямим доказом того, що думка дітей залежить від думки батьків. А ще того, що не завжди зразкові діти-зразкові люди, хоча б як дивно це не звучало.
           Не можна не згадати про Орисю і Василя- людей, завдяки яким інші почали "вставати з колін". 

"Я тільки скажу, що едельвейс зробив своє"

Хто зна, може то зробив і не едельвейс, а просто прагнення до свободи, що об`єднало двох молодих та небайдужих до долі Батьківщини людей.

           Не буту тягнути Пуму(яка також відіграла неабияку роль) за хвоста і перейду до найголовнішого у цій чудовій книзі. Для мене головною думкою стала боротьба людей з несправедливістю, що є дуже актуальним у наші непрості часи. Можна запросто провести паралелі між подіями  30 листопада та зібранням жінок біля церкви, яку ніхто не хотів відчиняти. Людей намагаються розігнати, але вони не відступлять. Хіба зараз відбувається не те ж саме. Також у книзі показано, що дітям не "по кумполу". Їх справді непокоїть усе, що відбувається. Адже сьогодні ти- донька, а завтра- сирота.

          Я могла б точити ляси ще скільки завгодно, але скажу лише те, що "...Імперію" треба прочитати всім: дорослим та дітям. Комусь вона нагадає ті часи, комусь дасть відповіді на запитання, які у класі історії не піднімають. Тому, буду об`єктивною і дам цій книзі 9.5/10 . Мені не вистачило епілогу. Але це дрібничка, яка не впливає на мою думку про книгу в цілому.


         Усім хороших книг!