"Дивацтво- не дефект"

Ренсом Ріггс був звичайним сценаристом не дуже відомих короткометражок, поки не вийшла його книга "Дім Дивних Дітей" , що привабила читачів своєю загадковістю, а саме дивними чорнобілими фото, що викликають мурашки по тілу. Унікальність цього твору в тому, що автор є водночас і письменником і колекціонером(усі фото є ідентичними). Як на мене, то Ренсому вдалось виконати всю задуману роботу і вийшло в нього це досить непогано.

Перша половина відгуку не містить спойлерів. Друга частина мого відгуку розкаже про враження від сіквелу "Місто Пустих".

Книга розповідає про хлопця на ім`я Джейкоб, якому дід Абрахам розказував багато історій зі своїх дитинства та молодості, в яких фігурували потвори та діти, що мали надзвичайні здібності: дівчина, яка викликала вогонь та керувала ним, дитина, що могла оживляти мертвих... І раптом, коли Абрахам помирає, хлопець розуміє, що усі історії, розказані дідом, були не більше ніж вигадкою.
Та Джейкоб упевнений, що бачив потвору, через яку загинув дідо, і картає себе за те, що нічого не зробив. Батьки Джейкоба упевнені, що у сина просто поїхала стріха, тому вони відвозять хлопця на острів, де, за розповідями Портмана-старшого, знаходилось місце проживання тих самих диваків... З цього все й починається.
Далі говорити немає сенсу, бо уникнути спорйлерів не вдасться. Скажу лише, що перша книга зацікавить читачів, що люблять моторошні історії наніч і читати ВАРТО!!!!. Але назвати цю історію СТРАШНОЮ аж ніяк не можна. Друга частина сподобалась мені більше, тому я даю обом книгам  8,5/10 , але якщо Ви більш прискіпливі до такої літератури, ніж я, то оцінити зможете її десь на 7/10. 

"Дивацтво- не дефект, а додаткова перевага. Не нам бракувало чогось такого, що було в нормальних, а навпаки - це їм бракувало нашої особливості. Тобто ми були чимось більшим а не меншим."

А тепер перейдемо до СПОООООЙЛЕРІВ:3(Себто відгуку до другої частини)

"Місто Пустих" примусить Вас плакати. Через безвихідність ситуації. Через Емму та Джейкоба. Через абсурдність всього, що сталось(люблю цю фразу).
У другій частині Дивні Діти вирушають до інших часових контурів, аби знайти імбрин, яким вдалось урятуватиись, єдиних, хто зможе допомогти пані Сапсан. Але на них чекає неприємний сюрприз. Увесь провіант тоне, а малі, голодні диваки мають шукати допомоги. Самі, одинокі, вони беруть справу в свої руки, призначивши головними Джейкоба та Емму, що готові пожертвувати собою, аби лише подолати порожняків...
Друга частина вразить Вас красою написання і чіткістю вираження емоцій. Мимоволі відчуваєш себе Джейкобом... А ще сподобались різкі переходи з одного контуру в інший... А кінець..але я більше нічого не скажу, бо так нецікаво ж буде;)

Отож, прочитайте ці дві книги і чекайте зі мною на екранізацію та третю частину! Всім добра і кави:)